Дякуємо, що Ти такий
Доглядаючи за своєю хворою матір’ю в онкологічному центрі, я познайомилася з Лорі, іншою доглядальницею, що жила зі своїм чоловіком Френком в тому ж коридорі, що і я. Ми могли розмовляти, сміятися, плакати й молитися разом. Живучи поруч, часто виливали одна одній душу і молились. Ми з радістю підтримували одна одну, доглядаючи дорогих нам людей.
Безпечне місце
Моє дитинство проминуло на лісистому пагорбі у Західній Вірджинії, в такій собі місцевості, що будила мою та моїх братів уяву. Ми часто розігрували різні сценарії, які знаходили в художніх книгах та фільмах: висіли на гілках немов Тарзан або робили на деревах домівки немов швейцарська сім’я Робінзонів. Однією з найулюбленіших ігор було будування фортець, в яких ми уявляли себе захищеними від нападів. Проминуло багато років, і мої діти теж будували фортеці з ковдр, простирадл та подушок. Вони теж споруджували безпечні місця від уявних ворогів. Здається, в кожній людині вкладене інстинктивне бажання знайти місце, де можна почуватися безпечно і спокійно.
Бог чує
Діана слухала, як люди в групі просили молитися за своїх рідних та друзів, що хворіли або мали інші проблеми. В її сім’ї була людина, що вже багато років страждала від залежності, але Діана промовчала. Їй дуже не хотілося знову бачити здивовані вирази на обличчях людей, знову чути ті питання або поради, що часто звучали, коли вона раніше розповідала про цю молитовну потребу. Тому цього разу вона вирішила, що краще буде нічого не казати. Інші просто не розуміли, як це можливо бути віруючим і щоденно грішити через свою залежність.