Коли мій кузен запропонував мені половити з ним річкових раків, я не могла приховати своєї радості. Широко усміхнулась, коли він вручив мені пластикове відро… без кришки!
“Тобі не знадобиться кришка”, – сказав він, беручи вудочки і маленьку сумочку зі шматочками курки в якості наживки.
Пізніше, коли я побачила, як маленькі раки лізли один на одного у безплідних спробах вилізти з майже повного відра, я зрозуміла, чому нам не потрібна була кришка. Коли якийсь рак досягав краю відра, інші стягували його вниз.
Ця проблема раків нагадала мені про те, якими руйнівними можуть бути наші егоїстичні дбання про власні інтереси, замість турботи про благо всієї громади. Апостол Павло розумів важливість побудови відносин взаємозалежності в общині, коли писав листа віруючим міста Солунь. Він наполегливо закликав їх: “Напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть!” (1 Сол. 5:14).
Похваливши солунян за турботливе ставлення один до одного (1 Сол. 5:11), Павло спонукає їх досягати ще більшої любові та доброзичливості (1 Сол. 5:13-15). Старанне культивування культури прощення, доброти та співчуття зміцнюватиме їхні відносини з Богом та іншими (1 Сол. 5:15, 23).
Коли віруючі вшановують Бога і постійно підбадьорюють один одного, тоді процвітає церква.
