Місцева кав’ярня неподалік від мого дому називається “Фіка” . Це шведське слово означає “перерву з кавою та тістечком в компанії рідних, друзів або співробітників”. Я не шведка, але атмосфера “Фіки” нагадує той момент в житті Ісуса Христа, який мені подобається найбільше: Його практика відпочивати з друзями за ламанням та споживанням хліба.

Дослідники Біблії кажуть, що ці трапези не були випадковими. Богослов Марк Гленвілл називає їх “приємним тлумаченням” старозавітних ізраїльських свят. Ісус давав учням можливість відчути намір Бога зробити Ізраїль “центром радості, свята й праведності для всього світу”.

Від насичення 5000 людей до Останньої Вечері – і навіть до вечері з двома учнями після воскресіння (Лк. 24:30), – трапезне служіння Ісуса закликає нас зупинитись в шаленій гонитві і побути з Ним. Дійсно, ті два учні лише тоді впізнали воскреслого Господа, коли розділили з Ним трапезу. “І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав… Тоді очі відкрилися їм” (в. 30-31). Вони побачили воскреслого Христа.

Нещодавно ми з подругою спілкувалися в кав’ярні за гарячим шоколадом з тістечками і розважали про Христа. Як це по-біблійному! Наш Господь – це Хліб життя. Затримаємося біля Його столу і дізнаємося про Нього більше.