Моєму найменшому онуку лише два місяці, однак кожного разу як його бачу, я помічаю маленькі зміни. Нещодавно, коли я воркувала з ним, він подивився на мене і посміхнувся! Я раптом почала плакати. Можливо, це була радість змішана зі спогадами перших усмішок моїх дітей, які я споглядала вже дуже давно, хоч і здається, що було це наче вчора. Подібні моменти важко зрозуміти.

Псалом 103 – це поетична пісня, в якій цар Давид прославляє Бога і водночас говорить про швидкоплинність радісних моментів нашого життя: “Чоловік – як трава дні його, немов цвіт польовий – так цвіте він, та вітер перейде над ним – і немає його” (Пс. 103:15-16).

Незважаючи на усвідомлення короткотривалості життя, Давид змальовує прекрасне цвітіння. Кожна квітка розквітає, але її цвітіння нетривале. Проте її пахощі, колір і краса приносять велику радість. Хоч про квітку можна невдовзі й забути, −“місце його не пізнає його” – але ми впевнені, що “милість Господня відвіку й довіку на тих, хто боїться Його” (в. 16-17).

Ми, як квіти, можемо короткотривало радіти і цвісти; однак ми також можемо радіти істині, що ці моменти нашого життя ніколи не забудуться. У Бога під контролем кожна дрібниця нашого життя, і Божа милість перебуває з Його дітьми вічно!