На телеекрані був чоловік, який під час лісової пожежі стояв навколішки біля жвавої автостради. Він плескав у долоні і когось кликав. Кого? Собаку? Через кілька хвилин вистрибнув кролик. Чоловік спіймав налякану тваринку і побіг у безпечне місце.
Як порятунок маленької тваринки став національною новиною? Вся справа у співчутті. Треба мати велике серце, щоб потурбуватися про найменше створіння.
Ісус Христос навчав, що Боже Царство подібне до чоловіка, який спорядив велику вечерю і запросив на неї усіх бажаючих. Він кликав не тільки впливових людей, але і “вбогих, і калік, і сліпих, і кривих” (Лк. 14:21). Я вдячний, що Господь Бог враховує слабких і незначних на вигляд, інакше я не мав би жодного шансу. Апостол Павло писав у своєму Посланні до коринтян наступне: “Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло” (1 Кор. 1:27-29).
Яким же великим має бути Боже серце, щоб врятувати мене, маленьку людину! А наскільки великим має бути моє серце? Відразу скажу: таким, щоб служити тим, кого суспільство вважає найменш значущим.
