Моя увага була прикута до картини. Вона висіла у довгому коридорі великої міської лікарні. Її пастельні відтінки та образи американських індіанців – навахо − настільки захоплювали, що я зупинилася, щоб її роздивитися. “Дивись”, – сказала я своєму чоловіку Дену.
Він ішов попереду, однак я зупинилася, дивлячись тільки на цю картину з-поміж усіх інших. “Красиво”, – прошепотіла я.
У житті справді багато красивих речей. Художні шедеври. Мальовничі краєвиди. Натхненні витвори. Дитяча усмішка. Блакитне яйце вільшанки. Тверда оболонка ракушки. Автором цієї краси є Бог. “Усе Він прегарним зробив свого часу” (Екл. 3:11). У красі ми бачимо відображення Божої досконалості і славу Його майбутнього Царства.
Ми можемо лише уявити цю досконалість, тому Бог дає нам її відображення у життєвій красі. Бог таким чином “і вічність поклав їм у серце” (в. 11). Іноді життя здається нудним і марним. Однак Бог милостиво дає можливості заглибитися в красу.
Художник Джирард Кертис Делано, картиною якого я захоплювалася, розумів це. Колись він сказав: “Бог дав мені талант творити красу, і саме це Він від мене очікує”. Спостерігаючи за такою красою, яким буде ваш відгук? Ми можемо дякувати Богу за майбутню вічність і водночас радіти славі, яку ми вже бачимо.
