“Що ти думаєш про мир у серці?” – запитав мене за обідом мій друг. “Мир? – здивовано промовила я. – Не знаю… А чому ти питаєш?” Він відповів: “Ну, під час богослужіння ти гойдала ногою, і я подумав, що ти, можливо, чимось схвильована. Чи ти думала про мир, який Бог дає люблячим Його?”
Це було декілька років тому. Скажу відверто, мене трохи образило запитання мого друга, однак воно спонукало мене розпочати подорож. Я почала вивчати Біблію, щоб зрозуміти, як Божий народ приймав цей дар миру навіть серед труднощів. Читаючи Послання апостола Павла до колосян, я розмірковувала над словами: “І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі” (Кол. 3:15).
Павло писав церкві, яку ніколи не відвідував, однак про яку чув від свого друга Епафра. Він турбувався, що через лжевчення віруючі втрачали мир Христа. Проте Павло не докорив їм, а заохотив до віри в Господа Ісуса, Який дарує впевненість і надію (в. 15).
У кожного з нас у житті наступають моменти, коли маємо зробити вибір: прийняти або відкинути панування миру Христа в наших серцях. Якщо ми звернемось до Ісуса, благаючи бути з нами, Він лагідно звільнить нас від неспокою і турбот, які нас пригнічують. Прагнучи Його миру, ми віримо, що Він зустріне нас з любов’ю.
