Захоплюючим елементом англійського футболу є спів гімну команди її фанатами перед кожним матчем. Ці пісні різняться від веселих ( “Абсолютно щасливі” ) до забавних ( “Я завжди пускаю мильні бульбашки” ). А бувають і зовсім незвичайні випадки. Наприклад, гімном клубу “Вест-Бромвіч Альбіон” є Псалом 23. Слова цього псалма видніються на внутрішньому фасаді стадіону команди, сповіщаючи кожному, хто приходить подивитися на гру команди, про турботу доброго, великого і головного Пастиря.
В 23-му Псалмі Давид виголосив вічні слова: “Господь – то мій Пастир” (Пс. 23:1). Пізніше євангеліст Матвій скаже про Господа Ісуса: “А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха»” (Мт. 9:36). В Євангелії від Івана читаємо, як Ісус заявив про любов і турботу до “овець” Свого покоління: “Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці” (Ів. 10:11). Співчуття Ісуса спонукало Його до взаємодії з людьми, до відгуку на їхні потреби і зрештою до Його жертви заради них (і нас).
Фраза “Господь – то мій Пастир” є значно більшою, ніж просто слова старовинної пісні або розумне гасло. Це впевнене твердження того, що значить бути пізнаним і возлюбленим великим Богом та врятованим Його Сином.
