Одним із моїх найраніших дитячих спогадів про церкву були настанови пастора “пам’ятати води нашого хрищення”. “Пам’ятати води? – питав я себе. – Як можна пам’ятати воду?” Потім він продовжував бризкати усіх водою, від чого я, як дитина, водночас радів і бентежився.

Чому треба думати про хрищення? Під час хрищення відбувається дещо важливіше від занурення у воду. Хрищення символізує, як через віру в Ісуса Христа ми “зодягаємося” у Нього (Гал. 3:27). Інакше кажучи, це означає, що ми належимо до Нього, і що Він живе в нас і через нас.

Якби це не було так важливо, то в уривку не було б сказано, що наша ідентичність у Христі, якщо ми зодягнені у Нього. Ми є Божі діти (Гал. 3:26). Наші стосунки з Богом відновилися завдяки вірі, а не виконанню старозавітного Закону (Гал. 3:23-25). Ми не поділені за статтю, культурою чи статусом. Ми вільні і об’єднані Христом, і тепер належимо Йому (в. 29).

Отже, є добрі підстави пам’ятати про хрищення і його значення. Ми зосереджуємося не просто на самому дійстві, а на нашій приналежності Ісусу Христу і на нашому становленні дітьми Божими. У Ньому наша ідентичність, майбутнє і духовна свобода.