Моя племінниця, її чотирирічна донька Кейлін і я разом чудово провели суботній день. Ми бавилися мильними бульбашками надворі, розмальовували книгу для малювання та їли арахісове масло і желейні сандвічі. Коли вони сіли в машину, збираючись їхати додому, Кейлін мило вигукнула через відкрите вікно: “Тітонько Енн, не забудь про мене”. Я швидко підійшла до автомобіля і прошепотіла: “Я ніколи про тебе не забуду. Обіцяю, що ми невдовзі побачимося”.
У першому розділі книги Дії Святих Апостолів розповідається, що учні дивилися, як Ісус у небо “возноситись став” (Дії. 1:9). Цікаво, чи думали вони про те, що Господь про них забуде? Однак Він пообіцяв послати Свого Духа, щоб жити в них і допомогти їм витримати майбутні гоніння (Дії. 1:8). Ісус Христос також сказав, що іде приготувати для них оселю і повернеться, аби взяти їх до Себе (Ів. 14:3). Проте вони не знали, як довго їм треба чекати. Можливо, вони хотіли сказати: “Не забудь про нас, Ісусе!”
В усіх, хто повірив в Ісуса Христа, Він живе Святим Духом. Нам досі цікаво, коли Він повернеться й остаточно відновить нас та Своє творіння. Це обов’язково станеться. Він про нас не забуде. “Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного” (1 Сол. 5:10-11).
