Колись я почув історію про студента, який відвідав заняття з проповідування у відомій семінарії. Студент, молодий чоловік, який був дещо самовпевненим, красномовно і палко виголосив свою проповідь. Він самовдоволено сів, а професор хвилину помовчав перед тим, як дати відповідь. “Це була сильна проповідь, – сказав професор. – Вона гарно побудована. Єдина проблема, що у жодному з ваших речень слово «Бог» не було підметом”.

Професор вказав на проблему, з якою ми всі часто стикаємося. Ми можемо говорити так, наче головною дійовою особою є ми (наголошуючи на власних вчинках і словах), тоді як насправді нею є Бог. Ми часто кажемо, що усім керує Бог, однак чинимо так, наче усе залежить від нас.

Святе Письмо твердить, що Бог є істинним лейтмотивом нашого життя, істинною силою. Навіть наші необхідні вчинки віри зроблені “Господнім Ім’ям”, Господньою силою (Пс. 117:10-11). Бог здійснює наше спасіння. Він нас рятує і дбає про наші потреби. “Від Господа сталося це” (Пс. 117:23).

Отож розслабтесь. Нам не потрібно турбуватися, порівнювати, примусово працювати або хвилюватися. Усім керує Бог. Нам лише треба Йому довіряти і покірно слідувати за Ним.