Один чоловік в Індії майже сорок років працював над тим, аби відродити випалений піщаний пустир. Дивлячись, як ерозія і зміна екосистеми знищила його улюблений річковий острів, він почав саджати по одному дереву за один раз, спочатку бамбук, потім бавовник. Тепер густий ліс і буйна рослинність вкривають понад 1300 акрів. Однак чоловік твердить, що відродження було вчинене не ним. Усвідомлюючи дивовижність природного світу, він захоплюється тим, як вітер переносить насіння до родючої землі. Птахи і тварини також беруть участь у засіванні, а річки допомагають рослинам і деревам зростати.

Творіння діє незбагненними і непідвладними нам способами. За словами Ісуса Христа, цей принцип можна застосувати і до Божого Царства. “Так і Боже Царство, – сказав Ісус, – як той чоловік, що кидає в землю насіння… насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як” (Мр. 4:26-27). Бог дарує світу життя і зцілення без нашого втручання. Ми робимо все, що Бог нам каже зробити, а потім спостерігаємо за появою життя. Ми знаємо, що все походить від Його благодаті.

Хочеться думати, що ми відповідальні за зміну чийогось серця або за забезпечення результатів наших вірних зусиль. Однак нам не треба нести цей виснажливий тягар. Усе наше насіння вирощує Бог. Це все благодать.