Під час відвідин Нью-Йорка Нейт і Шерілін з радістю завітали до ресторану “Омасаке”. Японське слово “омасаке” перекладається як “залишу це на ваш розсуд”, тобто клієнти таких ресторанів лишають за шеф-кухарем право обрати їм меню. Хоч Нейт і Шерілін вперше спробували таку кухню, і це здавалося ризикованим, проте їм сподобалися страви, обрані і приготовлені шеф-кухарем.

Цю ідею можна застосувати і до наших молитовних прохань: “Я залишу це на Твій розсуд”. Учні бачили, що Ісус Христос часто “відходив на місце самотнє й молився” (Лк. 5:16), тому одного дня вони попросили Його навчити їх молитися. Господь вчив їх молитися за щоденні потреби, прощення і порятунок від спокуси. Частина Його відповіді також натякає на схильність поступатися: “Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі” (Мт. 6:10).

Ми можемо казати Богу про свої потреби, бо Він хоче чути усе, що в нас на серці, і Він любить допомагати. Однак, будучи обмеженими людьми, ми не завжди розуміємо, що краще, тому треба просити зі смиренням і у покірності приносити свої бажання Богу. Ми можемо лишити відповідь за Ним, знаючи, що Він надійний та обере для нас найкраще.