Хоча Ленорі Данлоп було дев’яносто чотири роки, вона мала гострий розум, приємну усмішку і щиру любов до Ісуса, яку відчували багато людей. Не було нічого дивного побачити її серед церковної молоді. Її присутність і участь були джерелом радості і підбадьорення. Життя Ленори було настільки активним, що її смерть застала нас зненацька. Вона, як сильна бігунка, добігла до фінішної лінії свого життя. Ленора була настільки енергійною і завзятою, що за декілька днів до своєї смерті вона закінчила шістнадцятитижневий курс, зосереджений на проповідуванні Ісуса народам світу.

Плодоносне життя Ленори, що прославляє Бога, ілюструє те, про що йдеться в Псалмі 91:13-16. Цей Псалом змальовує розвиток, цвітіння і родючість тих, чиє життя корениться у належних стосунках із Богом (вв. 13-14). Два дерева, які описані тут, цінувалися за свої плоди та деревину відповідно. Через них псалмоспівець передає відчуття життєздатності, процвітання і корисності. Ми маємо радіти, якщо бачимо в своєму житті квітучий плід любові, підтримки, допомоги і направлення інших до Христа.

Ніколи не пізно вкоренитися і принести плід навіть тим, кого можуть вважати літніми, старими. Через Ісуса Христа життя Ленори глибоко коренилося в Богові й свідчило про Божу доброту (в. 16). Таким може бути й наше життя.