Я прокинулася у цілковитій пітьмі. Я не спала вже більше тридцяти хвилин і відчувала, що засну нескоро. Чоловік подруги лежав у лікарні, отримавши жахливу новину: “Рак повернувся, тепер він в мозку і в спинному хребті”. Усе моє єство боліло за друзів. Який важкий тягар! Однак завдяки нічній молитві мій духовний настрій трохи покращився. Можна сказати, що я почувалася красиво обтяженою. Як це могло бути?

В Євангелії від Матвія 11:28-30 Господь Ісус обіцяє спокій нашим стомленим душам. Дивно, однак Його спокій приходить тоді, коли ми згинаємося під Його ярмом і беремо Його тягар. У вірші 30-му ми читаємо: “Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий”. Якщо ми дозволяємо Ісусу Христу взяти наш тягар і потім прив’язуємо себе до Його ярма, ми впрягаємось разом із Ним, ідемо з Ним і стаємо усім, чим Він дозволяє стати. Згинаючись під Його тягарем, ми поділяємо Його страждання, що зрештою дозволяє нам поділяти і Його втіху (2 Кор. 1:5).

Моє хвилювання за друзів було важким тягарем. Однак я почувалася вдячною, що Бог дозволив мені підтримати їх молитовно. Поступово я знову заснула і, прокинувшись, почувалася красиво обтяженою, втім тепер під любим ярмом і легким тягарем ходіння з Ісусом Христом.