Звук сирени досяг критичного рівня, коли біля мого автомобіля швидко проїхала машина рятувальної служби. На ній виднілися слова “небезпечні матеріали”, освітлені мигаючими вогнями, що сліпуче світили через моє лобове скло. Пізніше я дізналася, що ця машина їхала до наукової лабораторії, де почав протікати резервуар із сірчаною кислотою об’ємом у 400 галонів. Рятувальники мали одразу усунути протікання речовини, бо вона здатна шкодити усьому, що з нею контактує.
Розмірковуючи про цю новину, я подумала, що б було, якби сирени звучали кожного разу, коли з моїх уст “витікало” погане слово? Тоді б навколо нашого дому завжди було галасливо.
Пророк Ісая також усвідомлював свій гріх. Побачивши у видінні Божу славу, він був приголомшений власною недосконалістю. Ісая визнав себе “чоловіком нечистоустим”, який жив серед народу з подібною проблемою (Іс. 6:5). Але мене обнадіює те, що сталося потім. Ангел доторкнувся розпаленим вугіллям до його уст і пояснив: “Відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений” (в. 7).
Нам постійно потрібно підбирати слова – письмово та усно. Чи будуть вони “небезпечним” матеріалом? Чи ж дозволимо ми Божій славі привести нас до усвідомлення, а Його благодаті – зцілити нас, щоб ми могли прославляти Його усіма нашими словами?
