За часів Ісуса Христа римські заїжджі двори мали настільки погану славу, що рабини не дозволяли в них залишатися навіть худобі. Зважаючи на ці обставини, подорожуючі християни зазвичай мали покладатися на гостинність інших віруючих.
Серед цих ранніх мандрівників були і псевдо-вчителі, які заперечували, що Ісус Христос був Месією. Через це читачам 2-го Послання Івана сказано, що іноді треба відмовляти у вияві гостинності. У попередньому листі апостол Іван зазначив, що ці псевдо-вчителі були “антихристами, що відрікаються Отця й Сина” (1 Ів. 2:22). В 2-му Посланні апостол Іван розвинув цю думку, сказавши, що кожен, хто вірить в Ісуса Христа, як в Месію, “має і Отця, і Сина” (в. 9).
Потім Іван попередив: “Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його” (в. 10). Вияв гостинності до псевдо-вчителя сприятиме відділенню людей від Бога.
Другий лист апостола Івана показує нам “зворотній бік” Божої любові. Ми служимо Богу, Який щиро вітає кожного. Однак щира любов не допомагатиме тим, хто обманно шкодить собі та іншим. Бог обіймає тих, хто приходить до Нього з каяттям, однак Він ніколи не приймає обман.
