Студенти часто просили мене як викладача написати їм рекомендаційні листи на керівні посади, навчання за кордоном, аспірантуру і навіть на роботу. У кожному листі я мала можливість похвалити характер студента і його якості.

Християни, подорожуючи стародавнім світом, часто везли з собою схожі “рекомендаційні листи” від своїх церков. Цей лист гарантував гостинний прийом для подорожуючого брата чи сестри.

Апостол Павло, промовляючи до коринтської церкви, не потребував рекомендаційного листа, бо віруючі його знали. В другому листі до цієї церкви Павло написав, що проповідував від щирого серця, а не заради особистої вигоди (2 Кор. 2:17). Однак потім поцікавився, чи не думають читачі, що, відстоюючи свої мотиви у проповідуванні, він намагався написати собі рекомендаційний лист.

Павло сказав, що не потребував такого листа, бо рекомендаційними листами були саме члени коринтської церкви. Видима праця Христа у їхньому житті нагадувала лист, “написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого” (2 Кор. 3:3). Їхні життя підтверджували істинність Євангелії, яку їм проповідував Павло; вони були рекомендаційними листами, які “всі люди знають і читають” (2 Кор. 3:2). Це підтверджується і через нас, послідовників Ісуса. Наше життя оповідає історію євангельської благодаті.