Вчені знають, що наша планета перебуває на правильній відстані від сонця, аби отримувати користь від його тепла. Трохи ближче – і вся вода випарується, як на Венері. Трохи далі – і все замерзне, як на Марсі. Земля також має відповідний розмір для забезпечення належної сили тяжіння. Менша сила тяжіння зробить усе невагомим і безплідним, як на Місяці, а більша – виділить отруйні гази, від яких задихнеться усе живе, як на Юпітері.

Складна фізична, хімічна і біологічна взаємодія в нашому світі містить відбиток руки мудрого Творця. Ми побіжно бачимо цю складну майстерність у розмові Бога з Йовом про незбагненні для нас речі. “Де ти був, коли землю основував Я? – питає Бог. – Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її?” (Йов 38:4-6).

Цей проблиск величі світу викликає у нас подив могутніми океанами Землі, які схиляються перед Тим, Хто “море воротами загородив, як воно виступало, немовби з утроби виходило… Аж досі ти дійдеш, не далі’” (Йов 38: 8-11). Ми з подивом можемо співати разом з ранковими зорями і радісно вигукувати з ангелами (в. 7), бо цей складний світ створений, аби ми могли пізнати Бога і повірити Йому.