Коли Денісі Левертовій було лише дванадцять (задовго до того, як вона стала відомою поетесою), вона ризикнула надіслати частину своїх віршів великому поету Т. С. Еліоту і стала чекати на відповідь. На диво, Еліот надіслав дві сторінки власноруч написаного підбадьорення. У пролозі до своєї збірки “Потік і сапфір” Левертова пояснила, як у поемах “простежується її перехід від агностицизму до християнської віри”. Важливо зрозуміти, як одна з пізніших поем ( “Благовіщення” ) оповідає про підкорення Діви Марії Богу. Святий Дух не хотів приголомшити Марію. Він бажав, аби вона добровільно прийняла Дитя Христа, тому в центрі поеми вирізняються два слова: “Бог чекав”.
В історії Марії поетеса побачила свою історію. Бог чекав, бажаючи виявити їй Свою любов. Він її не змушував. Він чекав. Пророк Ісая також описав, як Бог з готовністю чекав, коли зможе вилити на Ізраїль свою ніжну любов. “Господь буде чекати, щоб помилувати вас… щоб милосердя вчинити над вами” (Іс. 30:18). Він був готовий вилити на народ Свою доброту. Проте Бог чекав, коли той буде готовий її прийняти (в. 19).
Дивовижно, що Творець, Спаситель світу, вирішує чекати, допоки ми Його не приймемо. Бог, Який з легкістю може нас перемогти, виявляє смиренне терпіння. Святий чекає нас.
