Після вбивства в 1956 році Джіма Елліота і чотирьох інших місіонерів жителями племені Хуаорані, ніхто не очікував того, що сталося потім. Елізабет, дружина Джіма, їхня маленька дочка і сестра іншого місіонера вирішили оселитися серед тих людей, які вбили їхніх рідних. Вони декілька років жили в громаді Хуаорані, вчили їхню мову і перекладали для них Біблію. Свідоцтво прощення і доброти цих жінок переконало тубільців у Божій любові і багато з них прийняли Ісуса, як свого Спасителя.

Вчинок Елізабет та її подруги є неймовірним прикладом відповіді на зло добром, а не злом (Рим. 12:17). Апостол Павло закликав віруючих у римській церкві своїми вчинками показувати те, як Бог змінив їхні життя. Що Павло мав на увазі? Віруючим треба подолати природне прагнення помсти; натомість їм треба виявляти любов до ворогів, задовольняючи їхні потреби, наприклад, забезпечуючи їжею або водою.

Навіщо це робити? Апостол Павло цитує уривок зі Старого Завіту: “Як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його” (Рим. 12:20; Пр. 25:21-22). Апостол показував, що вияв доброти віруючих до ворогів може їх підкорити і запалити у їхніх серцях вогонь каяття.