Я опустила голову на руку, зітхнувши: “Не знаю, як усе це зробити”. Голос мого друга у телефоні промовив: “Тобі не треба себе картати. Ти багато чого робиш”. Далі він перерахував речі, які я намагалася робити: дотримуватися здорового способу життя, працювати, добре навчатися в аспірантурі, писати і відвідувати біблійну групу. Я хотіла усе це робити для Бога, натомість я більше зосереджувалася на тому, що я робила, ніж на тому, як я це робила. Можливо, я намагалась робити занадто багато.

Апостол Павло нагадав віруючим церкви в Колосах, що вони своїм життям мають прославляти Бога. Зрештою важливим було не те, що вони робили щодня, а те, як вони це робили. Віруючі мали робити свою працю з “милосердям, добротливістю, покорою, лагідністю і довготерпінням” (Кол. 3:12), а також прощати, любити (Кол. 3:13-14) і “усе робити у Ім’я Господа Ісуса” (в. 17). Їхня праця не повинна відокремлюватися від життя в уподібненні Христу.

Те, що ми робимо, має значення. Однак більш значимим є те, як ми це робимо, чому і для кого . Кожного дня ми можемо робити вибір: працювати у стресі або своєю працею прославляти Бога і шукати значення, яке Господь Ісус надає нашій праці. Якщо ми прагнемо останнього, ми віднайдемо задоволення.