У документальному серіалі BBC “Життя тварин” телеведучий Девід Аттенборо підіймається на дерево, щоб подивитися на трипалого лінивця. Опинившись віч-на-віч з самим повільним ссавцем, він говорить йому: “Бу!” Не отримавши ніякого відгуку, Девід пояснює, що повільність – ваш природний спосіб життя, якщо ви лінивець і харчуєтеся листям, яке важко перетравлюється і не дуже поживне.
Оповідаючи історію Ізраїля, Неемія нагадує інший приклад і надає пояснення сповільненості (Неем. 9:9-21); втім вона тут не комічна. За словами Неемії, Бог є найкращим прикладом сповільненості стосовно прояву гніву. Неемія розповів, як Бог піклувався про Свій народ, навчивши його життєдайним законам, підтримавши його на шляху з Єгипту і надавши йому Обіцяний Край (вв. 9-15). Хоч Ізраїль постійно бунтував (в. 16), Бог ніколи не переставав його любити. Чому? Тому що наш Творець по Своїй природі “ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий” (в. 17). Чому Він сорок років так терпляче ставився до скарг, невіри і сумнівів Свого народу? (в. 21). Все це завдяки Божому “великому… милосердю” (в. 19).
А що можна сказати про нас? Наскільки ми швидкі на гнів? Пам’ятаймо, що гарячність в характері – ознака холоду в душі. Однак велич Божого серця надає нам можливість жити у Його терпінні і любові.
