Глибоко стурбований, я встав серед ночі і почав ходити по кімнаті й молитися. Відверто кажучи, я молився не в упокоренні перед Богом. Я злився і ставив Богу питання. Не відчувши полегшення, я сів і почав розглядати крізь вікно нічне небо. Мою увагу несподівано привернув пояс Оріона – три ідеально розташовані зірки, які часто можна побачити ясними ночами. Я був достатньо обізнаний в астрономії, аби розуміти, що відстань між цими трьома зірками складала сотні світлових років.

Я усвідомив, що чим ближче я перебуватиму до цих зірок, тим менш впорядкованими вони мені здаватимуться. Однак з моєї віддаленої позиції їхнє розташування на небі виглядало ідеально. У ту мить я усвідомив, що перебував занадто близько до свого життя, щоб побачити те, що бачить Бог. На Його великій картині все ідеально впорядковане.

Апостол Павло, закінчуючи опис вічних Божих намірів, переходить до гімну хвали (Рим. 11:33-36). Його слова підносять наш погляд до суверенного Бога, Чиї шляхи перебувають поза нашою обмеженою здатністю їх зрозуміти або відстежити (в. 33). Однак Той, Хто керує усім на небі і на землі, особисто бере участь у кожній подробиці нашого життя (Мт. 6:25-34; Кол. 1:16).

Навіть якщо усе здається незрозумілим, Божі плани виконуються заради нашого блага і Його слави.