“Давним давно…” Ці два слова, якими починаються багато казок, можна віднести до найвідоміших у світі. Серед моїх дитячих спогадів є й різновид цієї потужної фрази. Одного дня моя мати прийшла додому з великою ілюстрованою книгою біблійних оповідань в твердій обкладинці під назвою “Біблійні оповідання Доброго Пастиря”. Кожного вечора, перед тим як іти до ліжка спати, ми з братом тихенько сиділи, уважно слухаючи, поки мати читала нам давні історії про цікавих людей і про Бога, Який їх любив. Ці оповідання стали вікнами, через які ми дивилися на цей великий світ.
Хто є найкращим оповідачем усіх часів? Ісус із Назарету. Він знав про нашу природну любов до оповідань, тому завжди користувався цим засобом для сповіщення Доброї Звістки. “І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як” (Мр. 4:26, 27) і так далі. Євангелія від Марка чітко показує, що Ісус Христос використовував оповідання у Своїй взаємодії з людьми (в. 34), аби допомогти їм ясніше побачити світ і глибше зрозуміти Бога, Який їх любить.
Про це важливо пам’ятати, якщо ми хочемо ділитися з іншими Божою Доброю Звісткою милосердя і благодаті. Обійтися без історій майже неможливо.
