В одному фільмі, що вийшов нещодавно, самопроголошений “геній” пишномовно говорить на камеру про “жахіття, корупцію, неосвіченість та бідність”, називаючи життя безбожним і абсурдним. Таке мислення не є новим для багатьох сучасних кіносценаріїв, втім цікавим є те, до чого це мислення веде. В кінці фільму головний герой звертається до аудиторії та закликає робити все, що завгодно, аби хоч трішки віднайти щастя. У його випадку для цього потрібно розпрощатися з традиційною мораллю.

Однак чи спрацює підхід “робити все, що завгодно”? Зазнавши відчаю від життєвих негараздів, цар Соломон вже давно випробував цей спосіб, шукаючи щастя у насолодах (Екл. 2:1, 10), великих проєктах (вв. 4-6), багатстві (вв. 7-9) та філософських пошуках (вв. 12-16). До якого ж висновку він прийшов? “Все це марнота та ловлення вітру” (в. 17). Жодна з цих речей не звільняє від смерті, лиха або несправедливості (Екл. 5:12-16).

Тільки одне змогло вирвати Проповідника з глибин відчаю: ми можемо віднайти задоволення, якщо Бог є частиною нашого життя. “Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?” (Екл. 2:25). Іноді життя здаватиметься безглуздим, однак “пам’ятай… про свого Творця” (Екл. 12:1), “Бога бійся, і чини Його заповіді” (в. 13).

Без Бога всі життєві насолоди та печалі ведуть лише до розчарування.