Юнак на ім’я Алді рибалив на відстані приблизно 125 кілометрів від індонезійського острова Сулавесі, як раптом подув сильний вітер і поніс його риболовецький човен у відкрите море. Протягом сорока дев’яти днів Алді дрейфував. Кожен раз, побачивши вдалині корабель, він вмикав ліхтар, намагаючись привернути увагу моряків, однак все марно. Близько десяти кораблів пройшли повз виснаженого хлопця, перш ніж він був урятований.
Ісус розповів одному “законнику” (Лк. 10:25) притчу про чоловіка, який також потребував порятунку. Священик і левіт, подорожуючи, побачили поранену людину. Втім кожен із них “проминув” бідолашного (Лк. 10:31-32). Нам не сказано чому. Обидва чоловіки були релігійними людьми і знали про Божу заповідь любити свого ближнього (Лев. 19:17-18). Можливо, вони вважали ситуацію надто небезпечною або не хотіли порушити єврейські закони стосовно дотику до мертвих тіл, і, таким чином, стати церемоніально нечистими і непридатними для служби в храмі. Натомість самарянин, якого євреї зневажали, вчинив благородно. Він побачив безпорадного чоловіка і самовіддано потурбувався про нього.
Своє оповідання Ісус завершив повелінням: “Іди, – і роби так і ти” (Лк. 10:37). Нехай Бог дарує нам бажання з любов’ю допомагати людям, навіть якщо для цього доведеться чимось ризикувати.
