У нашому місті пройшла сильна гроза, залишивши після себе високий рівень вологості та похмурі хмари. Взявши нашу собаку Келлі, я пішла на вечірню прогулянку. Великі складнощі, пов’язані з переїздом нашої родини в іншу частину країни, здалися мені ще більшими. Розчарована від несправдження наших надій та сподівань, я сповільнила ходу, даючи можливість Келлі обнюхати траву. Я прислухалася до струмка, що тече біля нашого дому. Також я побачила спалахи маленьких вогників, що ширяли над дикими квітами, які вилися біля струмка. Світлячки.

Господь сповнив мене миром, у той час як я споглядала за миготінням вогників у темряві. Я згадала слова псалмоспівця Давида: “Ти світиш мого світильника, Господь” (Пс. 17:29). Сказавши, що Бог перетворює темряву на світло, Давид висловив упевненість у Господньому забезпеченні та захисті (вв. 30-31). Завдяки Божій силі він міг впоратися з будь-чим на своєму шляху (вв. 33-36). Довіряючи, що живий Господь буде з ним у всіх обставинах, Давид пообіцяв прославити Його серед народів та співати Його Йменню (вв. 37-50).

Немає значення, чи зазнаємо ми непередбачуваних життєвих бурь або радіємо тиші після дощу, мир Божої постійної присутності освітлює наш шлях через темряву. Живий Бог завжди буде для нас силою, притулком, опорою і рятівником.