Після того, як хлопчик зазнав труднощів у школі, тато почав щоранку з ним молитися такими словами: “Я дякую Богу за сьогоднішнє пробудження. Я іду до школи, аби навчатися… і бути лідером, яким Бог мені призначив бути”. Батько сподівається, що це допоможе сину докласти зусиль і впоратися з неминучими життєвими труднощами.

Допомагаючи сину запам’ятати це зобов’язання, батько робить дещо схоже на те, що Бог у пустелі наказав робити ізраїльтянам: “І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш” (Повт. 6:6-7).

Після сорокарічного блукання по пустелі наступне покоління ізраїльтян мало ввійти до Обіцяного Краю. Бог знав, що їм складно буде досягти успіхів, якщо вони не пам’ятатимуть про Нього. Отже, Бог через Мойсея спонукав ізраїльтян пам’ятати про Нього і бути Йому покірними, а також допомагати дітям пізнавати і любити Бога, говорячи про Його Слово постійно: “як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш” (в. 7).

Дозвольте Святому Письму направляти ваші серця і думки, щоб ваше життя було сповнене вдячністю Господу.