Розчарувавшись і зневірившись у церкві, сімнадцятирічний Тревор розпочав багаторічний пошук відповідей. Проте ніщо не задовольняло його бажання і не давало відповіді на його питання.
Пошуки Тревора зблизили його з батьками, однак у нього все одно було багато питань стосовно християнства. Під час розмови він гірко вигукнув: “Біблія повна пустих обіцянок!”
Розчарувань і труднощів, які посилили сумніви, зазнала ще одна людина – Давид. Однак він, рятуючись від ворогів, які намагалися його вбити, не віддалявся від Бога. Навпаки, він славив Його. Давид співав: “Коли проти мене повстане війна, – я надіятись буду… на поміч Його” (Пс. 26:3).
Водночас пісня Давида натякає на сумніви. Слова “помилуй мене, і озвися до мене” (в. 7) звучать як благання людини зі страхами і питаннями. Давид просив: “Не ховай же від мене обличчя Свого… не кидай мене, і не лишай мене” (в. 9).
Втім Давид не дозволив сумнівам паралізувати його. Попри страхи, він виголосив: “В країні життя я побачу Господнє добро” (в. 13). Потім він звернувся до читачів – до вас, до мене та до “Треворів” цього світу: “Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа” (в. 14).
Ми не знайдемо швидких і простих відповідей на складні питання. Однак ми знайдемо Бога, якщо будемо надіятися на Нього. Він гідний довіри.
