Після нещодавнього переїзду родини Мейбл її семирічний син Райян хвилювався, готуючись до літнього табору в новій школі. Мейбл підбадьорювала його. Втім одного ранку нехарактерна для Райяна дратівливість здавалася надмірною. Мейбл співчутливо запитала: “Що тебе непокоїть, синку?”
Дивлячись у вікно, Райян знизав плечима: “Не знаю, мамо. Просто у мене занадто багато емоцій”.
Не знаючи, як допомогти сину, мати розповіла йому, що для неї переїзд також був важким. Вона запевнила Райяна у Божій близькості, у тому, що Він усе знає, навіть якщо їм складно зрозуміти або висловити своє розчарування. “Давай перед тим, як почнеться навчання, відвідаємо твоїх друзів”, – запропонувала Мейбл. Вони спланували свій візит і подякували Богу за Його розуміння, навіть якщо у Його дітей “занадто багато емоцій”.
Автор Псалма 146 теж відчував безліч бурхливих емоцій під час духовної подорожі. Проте він усвідомив блага від хвали всезнаючому Творцю, Помічнику та Цілителю тілесних і душевних ран (вв. 1-6). Він славив Бога за Його забезпечення та любов до “тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його” (в. 11).
Якщо нам важко розібратися у своїх мінливих емоціях, не потрібно занурюватися в самотність або відчай. Краще заспокоїтися в безумовній любові і безмежному розумінні незмінного Бога.
