У минулому, коли я ще проповідував, вранці в неділю я нерідко почував себе незручно. Протягом минулого тижня я був не кращим чоловіком та батьком. Мені здавалося, що перш ніж Бог використає мене, я повинен досягти певного рівня праведності. Тому я подумки обіцяв сьогодні виголосити проповідь, а наступного тижня вести себе краще.

Звичайно, це був неправильний підхід. У 3-му розділі Послання до галатів апостол Павло пише, що Бог дає нам Духа Святого і могутньо діє в нас не тому, що ми це заслужили, а по Своїй благодаті.

Прикладом цьому слугує життя Авраама. Він не завжди був найкращим чоловіком. Наприклад, він двічі піддавав ризику життя Сарри, обманюючи, аби врятувати самого себе (Бут. 12:10-20; 20:1-18). Однак його віру “залічено за праведність йому” (Гал. 3:6). Попри свої невдачі, Авраам віддав себе у Божі руки, і Господь через його рід приніс спасіння світу.

Поганим діям немає виправдання. Ісус закликає нас покірно йти за Ним, і допомагає нам у цьому. Вперте, нерозкаяне серце завжди пручатиметься здійсненню Божих намірів, втім Його здатність використовувати нас не залежить від довготривалості нашої доброї поведінки. Вона залежить виключно від Божого бажання діяти через нас – врятованих і зростаючих завдяки Його благодаті. Вам не треба заслуговувати Божу благодать. Вона є дарунком.