Керівник хору Аріанне Абела в дитинстві постійно сиділа на своїх руках, аби їх сховати. У неї від народження на обох руках не вистачало декількох пальців, а деякі пальці були між собою з’єднані. У неї також не було лівої ноги і пальців на правій стопі. Абела любила музику і володіла ліричним сопрано, однак планувала поступати на факультет управління в Коледж Сміта. Втім одного дня вчитель хорового співу попросив її диригувати хором. Це змусило її показати свої руки. У той день вона знайшла своє покликання. Пізніше вона стала керувати церковними хорами. В даний час вона працює регентом хору в університеті. “Мої вчителі щось побачили в мені”, – каже Абела.
Ця історія спонукає віруючих запитати себе: “Що в нас, попри наші «обмеження», бачить Бог, наш святий Учитель?” Перш за все, Він бачить Свій образ. “І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх” (Бут. 1:27).
Коли на нас дивляться інші, нам треба відображати Того, Чий образ ми носимо. Для Абели найважливішим є Ісус, а не її руки чи брак пальців. В 2 Коринтян 3:18 сказано: “Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ”.
Завдяки змінюючій силі Христа (в. 18) ми можемо диригувати своїм життям, створюючи життєву пісню, яка прославляє Бога.
