Подорожуючи в кінці 19-го століття пустелею Чіуауа, Джім Уайт помітив дивну хмару диму, що здіймалася до неба. Припустивши, що це пожежа, молодий ковбой направився до джерела, аби лише зрозуміти, що цей “дим” був величезною зграєю кажанів, які вилітали з отвору в землі. Отже, в Нью-Мексико Уайт виявив Карлсбадські печери – велику і захоплюючу систему печер.

Випасаючи овець у близькосхідній пустелі, Мойсей також побачив дивне явище – палаючий кущ, який не згорав (Вих. 3:2). Коли з куща промовив Сам Бог, Мойсей зрозумів, що віднайшов дещо значно величніше, ніж здавалося на перший погляд. Господь сказав Мойсею: “Я Бог батька твого, Бог Авраама” (в. 6). Бог планував дарувати поневоленому ізраїльському народу свободу і показати ізраїльтянам їхню справжню ідентичність, як Божих дітей (в. 10).

Понад шістсот років тому Бог пообіцяв Аврааму: “І благословляться в тобі всі племена землі!” (Бут. 12:3). Вихід ізраїльтян з Єгипту був лише першим кроком у цьому благословінні – у Божому плані врятувати світ через Месію, нащадка Авраама.

Тепер ми можемо користуватися благами цього благословіння, тому що Бог пропонує спасіння кожному. Христос прийшов померти за гріхи всього світу. Вірячи в Нього, ми також стаємо дітьми живого Бога.