У Сари рідкісне захворювання суглобів, через це вона змушена пересуватися на електричному інвалідному візку. Нещодавно, направляючись на зустріч, Сара під’їхала на візку до вокзалу, однак наявний там ліфт зламався. Їй порадили викликати таксі, аби доїхати до іншої станції на відстані сорока хвилин. Втім таксі не прибуло. Сара здалася і поїхала додому.
На жаль, з Сарою таке трапляється часто. Зламані ліфти не дозволяють сісти на поїзд… А залізничні працівники іноді з прикрістю ставляться до Сари, бо їй потрібна допомога. І вона часто плаче.
Заповідь “любити ближнього свого, як самого себе” (Лев. 19:18; Рим. 13:8-10) є основною серед багатьох біблійних законів стосовно людських взаємин. Ця любов не дозволяє нам обманювати, красти і погано ставитися до інших (Лев. 19:11, 14), і вона також впливає на нашу працю. До працівників треба ставитися справедливо (в. 13), і ми маємо виявляти щедрість до бідних (вв. 9-10). У випадку Сари, ті, хто ремонтує ліфти і витягає пандуси, не роблять щось неважливе, навпаки, вони суттєво допомагають іншим.
Якщо ми ставимося до роботи лише як до способу заробітку або отримання інших вигод, ми невдовзі почнемо сприймати інших людей прикрою неприємністю. Втім, якщо ми ставимося до роботи, як до можливості виявити любов, тоді навіть найбуденніші справи стають святим служінням.
