Письменник Марк Твен говорив, що те, на що ми дивимося, і те, як ми це сприймаємо, може впливати на наші подальші кроки і навіть на нашу долю. Твен казав: “Не можна покладатися на свій зір, якщо ваша уява поза увагою”.

Апостол Петро також сказав про зір, коли відповів кульгавому жебраку, якого він та апостол Іван зустріли біля храмових воріт, що звалися Красними (Дії 3:2). Коли чоловік попросив у них грошей, Петро та Іван поглянули прямо на нього, і Петро промовив: “Подивися на нас!” (в. 4).

Чому він це сказав? Будучи посланцем Ісуса Христа, Петро імовірно хотів, аби жебрак перестав дивитися на власні обмеження, навіть на власну потребу в грошах. Подивившись на апостолів, чоловік мав побачити дійсність віри в Бога.

У відповідь апостол Петро сказав йому: “Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: у Ім’я Ісуса Христа Назарянина – устань та й ходи!” (в. 6). Потім Петро “підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!.. І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!” (вв. 7-8).

Що сталося? Чоловік повірив Богу (в. 16). Проповідник Чарльз Сперджен закликав: “Просто зосередьте свій погляд на Ньому”. Якщо ми це робимо, то не бачимо перешкод. Ми бачимо Бога, Який розчищає наш шлях.