Коли мій дорослий син опинився у скрутній ситуації, я нагадала йому, як Бог постійно про нас турбувався і забезпечував у той період, коли батько втратив роботу. Я розповіла про часи, коли моя мати хворіла і померла від лейкемії, а Бог підкріплював нашу родину і посилав нам мир. Оповідаючи про Божу вірність, я підтверджувала дотримання Ним Свого слова. Я провела сина по вимощеній Богом алеї спогадів, нагадуючи йому про Божу надійність у різні моменти нашого життя. Божої присутності, любові та благодаті було достатньо як у стражданні, так і у святкуванні.
Мені б хотілося назвати таку стратегію своєю власною, проте Бог ще раніше наказав Своєму народу розповідати про події минулого і тим самим надихати нові покоління вірити в Нього. Щоб ізраїльтяни згадували все, що Бог зробив в попередні дні, Він розмістив пам’ятні камені на влаштованих Ним алеях спогадів.
Слухаючись Бога, ізраїльтяни були свідками виконання Ним Своїх обітниць (Повт. 4:3-6). Він завжди чув їхні молитви і відповідав на них (в. 7). Радіючи і поринаючи у спогади разом із молодшими поколіннями (в. 9), ізраїльтяни передавали святі слова, промовлені і збережені єдиним істинним Богом (в. 10). Оповідаючи про велич, милість і глибоку любов могутнього Бога, ми зміцнюємо свої переконання та віру інших, підтверджуючи Його незмінну вірність.
