“Ось і все, що потрібно!” – сказала Меган. Вона відрізала стебло герані, а потім відрізаний край занурила в мед і встромила у горщик з компостом. Меган вчила мене, як розводити герань – як з однієї здорової рослини утворювати багато інших, аби у мене також були квіти, якими б я могла поділитися з іншими. За її словами, мед допомагав молодій рослині вкоренитися.
Спостерігаючи за її роботою, я замислилася над тим, що сприяє нашому духовному вкоріненню. Що допомагає нам ставати сильними і процвітаючими людьми віри? Що не дозволяє нам зав’янути або припинити зростання? Звертаючись до віруючих в Ефесі, апостол Павло каже, що ми “закорінені й основані в любові” (Еф. 3:17). Ця любов походить від Бога, Який нас зміцняє, посилаючи Святого Духа. У наших серцях живе Ісус Христос. Починаючи розуміти, “що то ширина й довжина, і глибина й вишина” Христової любові (в. 18), ми відчуваємо Божу присутність, будучи “наповнені всякою повнотою Божою” (в. 19).
Духовне зростання потребує вкорінення в Божу любов – міркування над істиною, що ми улюблені Богом, Який здатен зробити “значно більш над усе, чого просимо або думаємо” (в. 20). Яка неймовірна основа для нашої віри!
