“Ким ти хочеш стати, коли виростеш?” Таке запитання дуже часто задавали мені в дитинстві. Відповіді мінялися так часто, як вітер змінює свій напрямок. Лікарем. Пожежником. Місіонером. Лідером поклоніння. Фізиком. І навіть Макгайвером (улюбленим кіногероєм)! Тепер, будучи батьком чотирьох дітей, я розумію, як складно їм відповісти на це запитання. Інколи мені хочеться сказати: “Я знаю, ким тобі краще стати!” Часто батьки можуть побачити у своїх дітях дещо більше, ніж діти бачать в собі.

Ця думка співзвучна з тим, що апостол Павло бачив у филип’ян, яких він любив і за яких молився (Фил. 1:3). Він бачив кінець; він знав, якими вони будуть в кінці. Святе Письмо показує, яким буде кінець історії – воскресіння і відновлення (дивіться 1 Кор. 15 і Об. 21). Воно також розповідає, хто пише цю історію.

У вступі до листа, написаного у в’язниці, апостол Павло нагадав церкві в Филипах, що “той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса” (Фил. 1:6). Господь Ісус розпочав працю, і Він її закінчить. Особливо важливим є слово “виконає”, тому що Бог нічого не залишає незавершеним. Історія не закінчується просто так.