Одна жінка поскаржилася пастору на часті повторення в його проповідях. “Навіщо ви це робите?” – запитала вона. Проповідник відповів: “Люди забувають”.
Існує багато причин, чому ми забуваємо: плин часу, старіння або просто надвелика зайнятість. Ми забуваємо паролі, імена людей або навіть місце, де припаркували машину. Мій чоловік каже: “Є межа тому, що мій мозок здатен вмістити. Перед тим, як щось запам’ятати, я маю щось видалити”.
Проповідник правий. Люди забувають. Отже, ми часто потребуємо нагадування, аби пам’ятати все, що Бог для нас зробив. Подібна схильність була в ізраїльтян. Попри безліч чудес, свідками яких вони були, народ все одно потребував нагадування про Божу турботу. У 8-му розділі книги Повторення Закону Бог нагадав ізраїльтянам, як Він дозволив їм зазнати голоду в пустелі, однак потім щодня забезпечував їх дивовижною їжею – манною. Він забезпечив їх одягом, який не зношувався. Бог вів народ через пустелю повну змій і скорпіонів, і давав воду зі скелі. Ізраїльтяни вчилися смиренню, усвідомлюючи свою цілковиту залежність від Божого забезпечення (вв. 2-4, 15-18).
Божа вірність триває “з роду в рід” (Пс. 99:5). Якщо ми починаємо щось забувати, можна почати згадувати про Божі відповіді на молитви, і це нагадає нам про Його доброту і вірні обітниці.
