Від сильних вітрів плакучий кедр хитався зі сторони в сторону. Регі любила це дерево, бо воно не лише давало тінь від палючого сонця, але і служило своєрідним парканом. Однак тепер сильний буревій виривав його з корінням. Регі та її п’ятнадцятирічний син швидко побігли рятувати дерево. За допомогою сорока-кілограмової рами, упертої в стовбур, вони намагалися не дати дереву впасти. Але сили були нерівні.
Бог був силою і підтримкою для царя Давида, коли той звернувся до Нього під час життєвої бурі (Пс. 27:8). Дехто вважає, що Давид писав цей псалом у той час, коли руйнувався увесь його світ. Проти нього збунтувався рідний син і намагався захопити владу (2 Сам. 15). Давид почувався настільки беззахисним і слабким, що вважав: якщо Бог продовжить мовчати, то він помре (Пс. 27:1). Цар Давид звертався до Бога з такими словами: “Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе” (в. 2). Бог сповнив Давида силою рухатися далі, навіть попри те, що стосунки з його сином ніколи не відновилися.
Як нам хочеться, щоб не траплялося нічого поганого! Якби ми тільки могли запобігати бідам! Однак Бог обіцяє, що ми завжди можемо просити Його бути нашою Скелею (вв. 1-2). Якщо нам не вистачає сили, нас нестиме наш Пастир (вв. 8-9).
