У дитинстві кожний візит люблячої тітки Бетті створював для мене атмосферу Різдва. Вона приносила мені іграшкових героїв “Зоряних війн” і таємно давала гроші. Коли я у неї гостив, вона наповнювала холодильник морозивом і ніколи не готувала овочі. У неї було лише декілька правил, і вона дозволяла мені пізно лягати спати. Моя тітка була для мене втіленням Божої щедрості. Втім для мого здорового зростання я потребував певних обмежень від батьків стосовно моєї поведінки і дотримання деяких правил.
Бог вимагає від мене більшого, ніж тітка Бетті. Він виявляє до нас неослабну любов, яка ніколи не меншає, навіть якщо ми пручаємося або тікаємо. Однак Він також дещо від нас очікує. Навчаючи ізраїльтян, як треба жити, Бог дав Десять Заповідей, а не десять побажань (Вих. 20:1-17). Знаючи нашу схильність до самообману, Бог ставить чіткі вимоги: ми маємо любити Бога і виконувати Його заповіді (1 Ів. 5:2).
На щастя, “[Божі] заповіді не тяжкі” (в. 3). Завдяки силі Святого Духа ми здатні їх виконувати, відчуваючи Божу любов і радість. Його любов до нас безкінечна. Однак Біблія містить питання, яке допомагає нам зрозуміти, чи ми також любимо Бога: “Чи виконуємо ми Його заповіді під проводом Духа?”
Ми можемо говорити, що любимо Бога, але тільки те, що ми робимо Його силою, показує реальну картину.
