Одного разу я поспішав по вечірньому Лондону на зустріч. Лив дощ, і я запізнювався. У поспіху я завернув за ріг і раптом завмер. Десятки ангелів парили над Ріджент-стріт. Їх величезні мерехтливі крила тягнулися над проїжджаючими машинами. Зроблена з тисяч миготливих лампочок, це була найкраща різдвяна прикраса зі всіх, що я бачив. Сотні людей стояли на вулиці, в благоговінні дивлячись вгору.

Різдвяній історії характерне відчуття благоговіння. Коли ангел з’явився Марії зі звісткою про чудесне зачаття (Лк. 1:26-38), а потім пастухам з оголошенням про народження Ісуса (Лк. 2:8-20), кожен із них відреагував зі страхом, подивом і благоговінням. Дивлячись на юрбу людей на Ріджент-стріт, я думав: чи відчули ми хоча б частково те, що відчували Марія і пастухи під час зустрічі з ангелами?

Через мить я помітив ще одну річ. У деяких ангелів були здійняті вгору руки, наче вони також за чимось споглядали. Згадуючи ангельський хор, який співав пісню (вв. 13-14), стає зрозумілим, що ангели також благоговіють при спогляданні Ісуса.

Христос є “сяєвом слави та образом істоти” Божої (Євр. 1:3). Яскравий і сяючий Ісус захоплює погляд кожного ангела (в. 6). Якщо різдвяна ілюмінація з ангелами зуміла зупинити зайнятих мешканців Лондона, лише уявіть, що буде в ту мить, коли ми особисто побачимо Господа Ісуса.