На початку свого п’ятдесятирічного служіння в Кембриджі Чарльз Симеон (1759–1836) зустрівся з пастором Генрі Венном і його дочками. Після зустрічі дочки зауважили, наскільки жорстоким і самовпевненим здавався цей молодий чоловік. У відповідь Венн попросив дочок зірвати з дерева персик. Коли вони, дивуючись, навіщо йому знадобився нестиглий плід, принесли батьку персик, той сказав: “Мої любі, цей плід ще зелений, і нам треба почекати. Ще трохи сонячного світла, ще трохи дощів, і персик дозріє та стане солодким. Так само буде і з містером Симеоном”.
Завдяки Божій змінюючій благодаті Симеон з роками пом’якшав. Він щодня читав Біблію і молився. Друг, який декілька місяців у нього жив, бачив, як він це робив, і зауважив: “Саме в цьому полягав секрет його великодушності і духовної сили”.
Щодня проводячи з Богом час, Симеон наслідував приклад пророка Єремії, який вірно дослухався до Божих слів. Єремія настільки заглиблювався в Божі слова, що сказав: “Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав”. Для нього вони були “радістю і втіхою серця” (Єр. 15:16).
Якщо ми також схожі на кислий зелений плід, ми можемо вірити, що Бог через Свого Духа нас пом’якшить, в той час як ми пізнаємо Його через читання і виконання Святого Письма.
