Трирічний Ділан Маккой щойно навчився плавати, як раптом через прогнивше фанерне покриття він упав у 13-ти метровий кам’яний колодязь на подвір’ї дідуся. Ділан зумів протриматися на воді глибиною в три метри, поки його батько спустився до нього на порятунок. Рятувальники принесли канати, щоб підняти хлопчика, однак батько настільки хвилювався за сина, що вже сам спустився до нього по слизькому камінню.
О, ця батьківська любов! О, ця глибина, на яку ми ладні спуститися заради своїх дітей!
Апостол Іван, звертаючись до перших християн, які в оточенні лжевчень намагалися віднайти опору для своєї віри, промовляє до них, наче рятівник: “Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є” (1 Ів. 3:1). Іменування віруючих в Ісуса Божими “дітьми” було особистим і правовим: воно свідчило про законну приналежність до Бога всіх, хто в Нього вірить.
О, ця глибина, на яку Бог ладен спуститися заради Своїх дітей!
Є вчинки, які батьки зроблять тільки заради своїх дітей, наприклад, як батько Ділана, який спустився в колодязь, аби врятувати сина. І як Небесний Отець, Який послав Свого Сина, аби наблизити нас до Себе і відродити для життя з Ним (вв. 5-6).
