Коли в стосунках між братом Ребекки і його дружиною виникли проблеми, Ребекка почала наполегливо молитися за їхнє примирення. Однак вони розлучилися. За згодою брата вже колишня дружина забрала дітей зі штату, і Ребекка більше ніколи не бачила дорогих її серцю племінниць. Роками пізніше Ребекка сказала: “Я намагалася самостійно впоратися зі смутком і дозволила йому пустити в моєму серці коріння гіркоти, яка почала розповсюджуватися на родину і друзів”.
Книга Рут оповідає про жінку на ім’я Ноомі, яка також намагалася впоратися зі смутком, який переріс у гіркоту. Її чоловік помер на чужині, а через десять років померли і її два сини. Вона разом зі своїми невістками Рут і Орпою опинилася в скруті (Рут 1:3-5). Коли Ноомі з Рут повернулася на свою батьківщину, усі були раді бачити її. Однак Ноомі сказала друзям: “Велику гіркоту зробив мені Всемогутній” (вв. 20-21). Вона навіть попросила її називати Мара, тобто “гірка”.
Хто з нас не відчував розчарування і не схилявся до гіркоти? Хтось нас образив, очікування не справдились, вимоги інших обурюють. Якщо ми зізнаємось собі та Богу в тому, що відбувається глибоко в наших серцях, наш люблячий Садівник допоможе нам викопати будь-яке коріння гіркоти, мале чи велике, і сповнити серце радістю.
