У День міста Чикаго в жовтні 1893 року міські театри зачинилися, бо власники вважали, що всі підуть на Всесвітній ярмарок. Його справді відвідало понад сімсот тисяч людей. Однак Дуайт Муді (1837–1899) хотів, аби на іншому кінці Чикаго звучала проповідь. Його друг Рувим Торрей (1856–1928) сумнівався в спроможності Муді зібрати натовп у той самий день, коли проводився ярмарок. Втім, завдяки Божій благодаті, він це зміг. Пізніше Торрей сказав, що натовп зібрався, тому що Муді знав “Книгу, яку цей старий світ понад усе бажав пізнати – Біблію”. Торрей хотів, аби інші любили Біблію так само, як її любив Муді, регулярно та з захопленням читаючи її.
В кінці дев’ятнадцятого століття в Чикаго Бог через Свого Духа повернув до Себе людей. Він і досі продовжує це робити. Ми можемо наслідувати приклад псалмоспівця, який у своїй любові до Бога та Писання виголошує: “Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!” (Пс. 118:103). Для псалмоспівця Божі послання благодаті та істини були світлом для його стежки і світильником для його ніг (в. 105).
Як зростати в любові до Спасителя і Його послання? Якщо ми заглиблюємось у Писання, наша відданість Богу зростатиме, і Він вестиме нас, осяваючи Своїм світлом шляхи, якими ми йдемо.
