“Бабусю, подивися на танок казкової принцеси!” – радісно промовила моя трирічна онука, бігаючи по подвір’ю. Її “танок” викликав усмішку в мене, а зауваження старшого брата, що “вона не танцює, а просто бігає”, не позбавило її радості від перебування з родиною.
Перша Вербна неділя була днем злетів і падінь. Коли Ісус на ослі в’їжджав до Єрусалима, натовп радісно вигукував: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!” (Мт. 21:9). Однак багато людей очікували Месію, Який звільнить їх від Риму, а не Спасителя, Який цього тижня помре за їхні гріхи.
Трохи пізніше, попри гнів священиків, які піддавали сумніву владу Ісуса, діти в храмі висловлювали свою радість вигуками: “Осанна Сину Давидовому” (в. 15). Вони ймовірно бігали по подвір’ю, стрибаючи і махаючи пальмовим віттям. Вони просто не могли Його не славити, і Ісус сказав обуреним лідерам: “Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу” (в. 16). Діти перебували в присутності Спасителя!
Господь Ісус закликає нас також побачити, Ким Він є. Якщо ми це бачимо, як сповнені радістю діти, то тоді не зможемо не радіти в Його присутності.
