Радаменс був ще кошеням, коли господар віддав його до притулку для тварин, вважаючи його надто хворим, щоб вилікуватися. Однак там кошеня вилікували, і воно стало постійним мешканцем притулку. Тепер кіт, зігріваючи і лагідно муркотячи, “утішає” інших котів і собак, які перенесли операцію або лікуються від хвороби.
Ця історія є маленькою ілюстрацією того, що для нас робить Бог, і що ми, у свою чергу, можемо робити для інших. Він турбується про нас, якщо ми хворіємо чи страждаємо, і заспокоює нас Своєю присутністю. У 2-му Посланні до коринтян апостол Павло називає Бога “Отцем милосердя й Богом потіхи всілякої” (2 Кор. 1:3). Якщо ми знеохочені, пригнічені чи ображені, Він поруч із нами. Якщо ми звертаємося до Нього в молитві, Він “в усякій скорботі… нас потішає” (в. 4).
Однак четвертий вірш на цьому не закінчується. Павло, який зазнав великих страждань, продовжує: “Щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих”. Небесний Отець нас утішає. Якщо ми відчуваємо Його втіху, то здатні також утішати інших.
Наш співчутливий Спаситель, Який за нас постраждав, здатен не тільки утішити в наших стражданнях і труднощах (в. 5), а й допомогти переносити біль і зробити нас здатними чинити те саме для інших.
