Відеогра, яка стала справжнім культурним феноменом, поміщає на віртуальний острів сотню гравців, які змагаються, доки не залишиться лише один гравець. Якщо хтось із гравців позбавляє вас можливості брати участь у змаганні, ви можете спостерігати за подальшим дійством “очима” цього гравця. Один журналіст зауважив: “Якщо ви опиняєтеся на місці іншого гравця і дивитеся на все його очима, емоційний реєстратор фіксує… перехід від самозбереження до… спільної солідарності… Ви починаєте відчувати себе частиною незнайомця, який нещодавно прибрав вас із гри”.

Зміни відбуваються щоразу, як ми відкриваємо себе для досвіду іншої людини, виходячи за межі власного бачення і заглиблюючись у біль, страхи і надії інших. Якщо ми наслідуємо приклад Ісуса і не робимо “нічого підступом або з чванливости”, але “в покорі маємо один одного за більшого від себе”, то помічаємо речі, які не помічали раніше (Фил. 2:3). Ми не лише зосереджені на власних потребах, але й турбуємося про добробут інших людей: починаємо дбати не тільки “про своє”, але “і про інших” (в. 4). Замість того, щоб захищати те, що нам здається потрібним для власного процвітання, ми радісно прагнемо допомогти процвітати іншим.

Змінене бачення сповнює нас співчуттям до інших. Ми виявляємо нові способи проявляти любов до своєї родини. Ми навіть можемо перетворити ворога на друга!